АП-1

[ 1 ]

4101		Мабуть, найбільш легендарний Ікарус Києва... Де він тільки не працював! Починав в АП-2 (тоді АТП-09122), за спогадами Kostas'а, на маршруті № 49, і відрізнявся з-поміж інших автобусів вже тоді — написом на бортах "Києву — 1500 років" (він надійшов саме в "ювілейному" 1982 році). Там він проїздив до початку 1994р., і вже підлягав списанню, але його водій не захотів втрачати свою машину, запропонував зробити з свого автобуса перший в Києві спеціальний автобус для перевезення пасажирів з особливими потребами, і сам же став розробником проекту переоснащення. Ідеєю зацікавилися у АП-1 (тоді АТП-13028), і автобус разом з водієм перевели працювати туди.      Переоснащення було здійснене наступним чином: частина салону, що була призначена для спецкатегорій пасажирів, була відгороджена від решти салону автоматичними дверима, і увійти туди можна було, натиснувши кнопку. В цій частині салону були розподілені всі місця: сидіння для дітей, місце для дитячої чи інвалідної коляски, кілька крісел для незрячих. Ця частина салону добре опалювалась, була встановлена посилена система вентиляції.      Після виконання всіх робіт, автобус почав працювати на маршруті № 80, одному з найбільш напружених тоді в АП-1. Але, поважний вік все ж давався взнаки, і незабаром було прийнято рішення відправити його на капітально-відновлювальний ремонт на ДАРЗ (в той час Київ масово надсилав туди свої "Ікаруси"), звідки автобус благополучно повернувся наприкінці 1995 р., на той самий 80-й.      Люди точно знали, коли приїде цей автобус — на зупинках для нього вивішувався окремий розклад руху, якого водій неухильно дотримувався. І працював би він там і надалі, але в 2000р., внаслідок пуску тролейбусного маршруту № 2 по цій же трасі, маршрут № 80 припиняє своє існування, а наш герой переходить працювати на 15-й. Кілька місяців на цьому маршруті можна спостерігати дивовижне розмаїття рухомого складу: там одночасно працюють і великі Ікаруси-280, і малі ПАЗ-3205, і середні ЛАЗ-695 чи -52523. Втім, незабаром тролейбусну лінію проводять і по вулиці Заболотного, відповідно, 15-й теж закривають, і спецавтобус переходить працювати на маршрут № 17. До 2004р. він працює тут, знову, як на 80-му, знаходить своїх постійних пасажирів, і знову вимушений піти внаслідок наступу тролейбуса, цього разу на маршрут № 3, щойно переданого на обслуговування в АП-1 з АП-2.      Ситуація вже змінилася не на користь унікальної машини: Київ вже отримав перші низькопідлогові автобуси, МАЗ-103, і актуальність нашого героя значно зменшилася. Тим часом, закривається трамвайне сполучення по мосту Патона, "замість" нього в рекордні строки будується чергова тролейбусна лінія, одразу ж після запуску якої хтось приймає "мудре" рішення про переведення режиму роботи маршруту № 3 з звичайного в так званий "таксобусний". Звичайно, спецавтобус вимушений піти і звідти. Надалі він вже не має постійного маршруту: його можна зустріти і на 84-му, і на 56-му, і навіть на тимчасово опинившимуся в підпорядкуванні АП-1 троєщинському 50-К... Нарешті, його взагалі ховають з глаз подалі, і свої останні місяці він проводить на 54-му, абсолютно промзонівському маршруті, де навряд чи, в силу його специфіки, можуть їздити ті, для кого цей автобус, власне, і призначався...      Всіма забутого (лише газета "Сьогодні" опублікувала тоді з цього приводу невеличку заміточку) спецавтобус порізали в лютому 2006 р., а востаннє на маршруті я його бачив у квітні 2005р., тобто він пропрацював на благо киян цілих 23 роки.      Просп. Возз'єднання. [Кость Козлов, 09.06.2004]
4105		До 1993р. пофарбування київських Ікарусів різноманітністю не відрізнялося. Жовтий колір різних відтінків, за винятком однієї партії білих Ікарусів-280 1987р. — оце й усе. Тому на автобуси, що почали приходити в Київ після капітального ремонту на Дніпродзержинському авторемонтному заводі (ДАРЗ), не можна було не звернути уваги: білі з смужками різних форм і кольорів, жовто-зелені, сині, червоні... Понад 200 Ікарусів за трохи більше ніж три роки отримали на ДАРЗі друге життя, і схем їх розфарбування було дуже багато. Звичайно, в парках не утруднювали себе збереженням таких оригінальностей, і коли приходив час оновлювати пофарбування, або знову повертали автобусам звичний жовтий колір, або як максимум залишали білий з синім низом чи щось подібне до цього. На щастя, 4105 уник цього, і до останнього дня продовжував залишатися смугасто-синім.      Безіменний шляхопровід через під'їзні залізничні колії по Промисловій вул., під час руху в бік кінцевої "селище Комсомольське". 4105 — один з трьох останніх Ікарусів-280 АП-1, які працювали до травня 2008р. [Anton, 01.09.2006]
4106		Реклама на автобусах в Києві користується чомусь значно меншою популярністю, ніж реклама на тролейбусах чи трамваях. За весь час в АП-1 рекламу мали лише кілька машин, в інших АП її теж було ненабагато більше.      4106 після приходу з ДАРЗу працював майже виключно на маршруті № 17, хоча один раз він примудрився виїхати на 20-й (ані до, ані після, "гармошок" на цьому маршруті я більше не зустрічав). Після закриття 17-го працював на маршрутах № 3, 56, 54, але зовсім недовго.      Між Либідською пл. та Деміївським шляхопроводом. [Олександр Редько, 01.05.2004]
4107		Колись на острів Водників їздив окремий маршрут — № 55. В 1997р. його скасували, і під цим номером незабаром став їздити маршрут на Троєщину (колишній 21-й "експрес"). Але все-ж таки незадоволення дачників з острова Водників через відміну їхнього маршрута прийняли до уваги, і два відправлення автобуса — по одному зранку та увечері, вирішили зберегти. Певна річ, два відправлення на день на маршрут не дуже тягнули, тому номер маршрута цим відправленням вирішили не повертати, і постановили вважати їх спецрейсом 54-го — оскільки саме з цього маршруту знімався один автобус на ці два рейси. Після того, як у 2005 р. маршрут № 54 та спецрейс перевели на обслуговуванння у АП-1, 4107 працював найчастіше саме тут, і на 56-му з'являвся дуже рідко; у літній період, по вихідним дням, також його можна було побачити на приміському маршруті до с. Велика Вільшанка.      На виїзді з острова Водників, біля повороту на Столичне шосе. Дорога на острів Водників, після повороту зі Столичного шосе, пролягає по (поки що) дуже мальовничій лісисто-болотистій місцевості, серед якої можна спостерігати залишки величної споруди — тунеля під Дніпром, який так і не встигли добудувати перед початком Великої Вітчизняної війни.      З усіх Ікарусів-280 АП-1, 4107 виїжджав останнім: у травні 2008р., вже після проголошення заборони для Ікарусів працювати на міських маршрутах, його, єдиного з Ікарусів АП-1, випустили на лінію ще кілька разів, на той самий приміській маршрут до Великої Вільшанки. Він цілком міг би працювати там і надалі (завдяки піклуванню водія, стан автобуса, хоч йому і було вже 22 роки, залишався надзвичайно чудовим), але... Того року пасажиропотік на маршруті у Велику Вільшанку суттєво впав, ганяти туди "гармошку" стало нерентабельно — а іншого місця для роботи Ікарусів у парку так і не знайшлося. [Anton, 28.07.2005]
4109		Автобус 4109 — абсолютний київський чемпіон по зміні номерів. За роки своєї роботи він змінював їх аж 4 рази! Працював на 80-му; після його закриття з усіх машин, які належали цьому маршруту, проїздив найдовше, в основному на маршруті № 56. Тривалий час був доглянутою машиною, чи не найкрасивішою "гармошкою" в АП-1, навіть занавіски на вікнах були. На жаль, на фото салона, яке також розміщене тут, цього вже не видно — воно зроблене в останній день, коли я його бачив на маршрутах.      Міст Патона. Багато міст у розвинених країнах на власному гіркому досвіді вже переконалися, що зняття трамвайних колій лише ускладнює дорожню ситуацію та збільшує затори, і зараз активно повертають їх назад, натомість Київ до останнього часу, за часів мера Омельченка, вперто повторював чужі помилки піввікової давнини. Можливо, хоч для їх виправлення чекати 50 років не доведеться? [Кость Козлов, 13.06.2004]
4112		В листопаді 2001р. цей автобус з'явився після капітального ремонту, який було виконано на київському заводі... електротранспорту (КЗЕТ). Раніше КЗЕТ виконував замовлення комунального підприємства "Київелектротранс", тобто займався капітальним ремонтом тролейбусів і трамваїв, але у жовтні 2001р. "Київелектротранс" був об'єднаний з київським міським територіально-виробничим об'єднанням автомобільного транспорту (автобусними парками), і на базі їх було створене нове комунальне підприємство — "Київпастранс". Одразу після цього об'єднання КЗЕТ фактично відсторонюють від ремонту трамваїв (з осені 2001р. КЗЕТ не відремонтував їх жодного), на користь нібито більш потрібного місту ремонту автобусів. Втім, КЗЕТ вже тоді переживав не кращі свої часи, тому й не дивно, що без належної підтримки нова, зовсім не притаманна йому справа, як то кажуть, не пішла — ще три автобуси (два Ікаруси-280 та один Ікарус-260, всі з АП-6), які вийшли наступного, 2002р., виявились і останніми. Після того ще були спроби організувати на КЗЕТі капітальний ремонт румунських тролейбусів "ДАК", поновити ремонт трамваїв, але їм не судилося бути втіленими у життя — міське керівництво на чолі з Омельченком Олександром Олександровичем "кинуло око" на велику земельну ділянку майже в центрі Києва, яку займав КЗЕТ, і цим подальша доля заводу була вирішена. Обсяги замовлень для нього постійно зменшувались (якщо раніше на ньому щомісячно ремонтувалося близько двох десятків одиниць трамваїв і тролейбусів, то під кінець — менше одного тролейбуса на місяць!), працівники скорочувались, завод потроху вмирав, і невдовзі на його території об'явився так званий "інвестор". В 2003р. частину території відхопив будівельний супермаркет, в 2004р. "звільнився" адміністративний корпус на Либідській площі, і, нарешті в 2006р. те, що залишилось від могутнього колись заводу, умістилося в одному-єдиному цеху Подільського трамвайного депо.      Можливо тому, що він був найпершим, 2900КИП після капітального ремонту на КЗЕТі проїздив лише два роки (на маршруті № 17, як і до ремонту), в той час як в АП-6 в 2007р. всі три машини ще працювали. Цікаво, що місце їх ремонту знайшло своє відображення у зовнішньому та внутрішньому вигляді автобусів: поручні, окрема світлотехніка та світильники, обшивка, молдинги в них були такі самі, що ставилися у відремонтованих тролейбусах, тому самі ці автобуси мали дещо "тролейбусний" вигляд.      Чоколівський бульвар. Автобус вже у "післярекламному" вигляді, а з заводу він мав яскраво-жовтий, "тролейбусний" колір. [Кость Козлов, 19.10.2003]
4116		Після ДАРЗу працював переважно на 17-му, після його закриття на 3, 56, 50-К, а свої останні дні провів на 54-му маршруті.      Кінцева зупинка "Національний комплекс "Експоцентр України", в "післярекламному" вигляді. Автобуси 4112 і 4116 мали однакову рекламу. [Андрій Вдовиченко, 13.09.2003]
4120		Ще один Ікарус, який тривалий час працював на маршруті № 17. Після його закриття, перейшов було на 3-й та 56-й, але пропрацював там лише близько місяця.      Просп. Возз'єднання. Ось так: у Києві трамвай знімають, а в розвинених країнах його навпаки — будують... [Кость Козлов, 20.06.2004]
4121		Єдиний київський автобус, що проходив капітальний ремонт на Гомельському авторемонтному заводі (Білорусь). Досить довго на його бортах красувався відповідний напис: "Гомельський АРЗ — Києву". З'явився він в листопаді 1999р. на маршруті № 17 під номерами 1317КИЛ, втім вже за два тижні змінив їх на ще більш старіші, взагалі чорні номери 9385кие (автобуси з обома такими номерами в останній раз працювали, певно, ще на початку 90-х), з якими і проїздив аж до того, як отримав жовтий номер на початку 2004р. Яка насправді це була машина, при яких обставинах вона опинилася в Білорусі — так і залишилося нез'ясованим. Можливо, ініціативу проявив сам завод, розраховуючи зайняти місце Дніпродзержинського АРЗ, де Київ масово капіталив Ікаруси незадовго до цього, але продовження ця історія не мала і 9385кие так і залишився єдиним. Працював до осені 2006р.: після закриття маршруту № 17 перейшов на № 56; коли АП-1 ненадовго отримав 50К, покатався й там; останні свої місяці їздив на маршрутах № 56 і 54.      Вул. Вадима Гетьмана (тоді вона ще зберігала стару назву — Індустріальна), на цьому фото ще з чорними номерами. [Кость Козлов, 19.10.2003]
4122		9519КИМ на ДАРЗ пішов одним з останніх, а от після повернення пропрацював до прикрого мало, близько року, після чого встав. Цікаво, що кілька разів його номери на кілька днів з'являлися на інших автобусах, а їх спражнього власника в цей час можна було бачити за парканом на Васильківській, ззовні абсолютно цілого. Нарешті, навесні 2004р., після майже 5 років відсутності, він вийшов, вже з жовтими номерами: спочатку на 17-й, а потім і на свій рідний 56-й. Хоча і виглядав він практично як новенький (що й не дивно — адже після капремонту автобус практично не їздив!), після повернення пропрацював лише кілька місяців, а далі його номери знову почали мандрувати...      Кільцева дорога, в районі зупинки "Радгосп "Совки". Кінцевою зупинкою на маршрутній табличці позначено ст. метро "Проспект Палладіна". Такі таблички на автобусах з'явилися ще за рік до відкриття цієї станції, яка в підсумку одержала зовсім іншу назву. [Anton, 16.07.2004]
4128		Коли в 2002р. київським автобусам вирішили намалювати бортові номери, номер 4118 примудрилися присвоїти одразу двом різним автобусам — 4728КИН и 5860КИЛ. І хоча перший з них майже одразу ж списали, другому цей номер також не залишили. А оскільки одразу ж після Ікарусів вже були пронумерувані два наявних тоді МАЗа-105 (4125, 4126), 5860КИЛ прийшлося давати ще більш високий бортовий номер. Певно, щоб не плутати з МАЗами, один номер (4127) вирішили пропустити, і тому 5860КИЛ одержав бортовий 4128.      4128 працював на різних маршрутах, в тому числі на № 17, і став останнім Ікарусом-280, який їздив по Червонозоряному проспекту (у вересні 2006р., коли у зв'язку з перекладанням інженерних мереж на Московській площі, тролейбус № 42 тимчасово їздив по короткому маршруту "вул. Дегтярівська – Севастопольська пл.", на Червонозоряний проспект на 4 дні повернули автобусний рух — і разом з ЛАЗами, МАЗами, Вольво там працював і 4128), а також останнім Ікарусом, який регулярно працював на маршруті № 56 (до 2007р.)      Просп. Академіка Палладіна. Після 2005р., коли маршрут № 50К повернули у АП-2, для Ікарусів-280 АП-1 залишалися лише два маршрути — № 56 і 54 (також одна машина могла виходити на приміський маршрут до Великої Вільшанки — у літній період, по вихідним дням, або, дуже рідко, на маршрут № 43). У 2007р. Ікарус-280 стає великою рідкістю і на 56-му, і до травня 2008р. останні три машини, що ще залишалися (4105, 4107, 4128) працювали майже виключно на маршруті № 54. [Anton, 01.06.2005]

[ 1 ]