Пам'ятi київських трамваїв:: Фотогалереї:: Всі автобуси Києва:: АП-7:: Ікарус-250

АП-7

Ікарус-250 (2701–2764)

[ 1 2 3 4 5 ]

     Міжміські автобуси Ікарус-250 колись були основним рухомим складом для міжміських перевезень. Звичайно, використовувалися і інші автобуси, зокрема ЛАЗ-699, але жоден з них такої популярності і близько не мав. Надійні і невибагливі в обслуговуванні; достатньо зручний і комфортнй, як для не надто розбалованого пасажира радянських часів, салон — не дивно, що за понад 20 років активної експлуації ці червоно-білі угорські машини стали близькими і рідними практично для кожного мешканця колишнього СРСР.
     Перші автобуси Ікарус-250 надійшли у Київ на початку 70-х рр. (за іншими даними, у 1969р.) у АТП-09122 (нині АП-2). Згодом, коли на Бориспільській вул. було збудоване нове автопідприємство (спочатку воно було філією № 1 АТП-09122, з 1978р. воно виокремилося у АТП-09127, зараз АП-7), левова частина київських Ікарусів-250 стала дислокуватися там. Поступово вони заполонили собою всі основні маршрути міжміських сполучень, також вони виконували міжнародні перевезення до Болгарії, Польщі, Угорщини, інших країн.
     З розпадом СРСР надходження нових Ікарусів у Київ припинилося, але десь до середини 90-ті рр. вони за інерцією ще продовжували працювати практично у колишньому режимі. Тим часом, розпочалося масове нашестя приватних перевізників, які виходили, часто нелегально, на найбільш прибуткові рейси зі своїми транспортними засобами (називати їх автобусами іноді язик не повертався), і, відповідно, знижували і без того не дуже великий дохід, які приносили парку Ікаруси. Виснажене економіними негараздами державне транспортне підприємство не мало змоги ефективно відстоювати свої інтереси, тому поступово воно змушене було відмовитися від своїх колишніх маршрутів, і зараз у АП-7 не залишилося жодного регулярного міжміського автобусного маршруту, виконуються лише рейси за індивідуальними замовленнями.
     За радянських часів навряд чи комусь би спало на думку відправляти Ікаруси-250 на міські маршрути — це було все одне, що купейні вагони використовувати у якості приміських електричок. З ванонами, на щастя, такої метаморфози не трапилося, а от Ікарусам-250 подібну наругу над собою пережити таки довелося. Сталося це у 1993р., коли брак рухомого складу на міських маршрутах дошкуляв усе відчутніше — в той час як нові райони Лівого берега, Троєщина і Харківський, які швидко розбудовувалися у ті роки, теж потребували транспорту. Купувати за кордоном нові автобуси, трамваї та тролейбуси не вистачало коштів (більш-менш прийнятні зразки вітчизняної техніки у той час ще тільки створювалися), тому довелося шукати наявні резерви. І їх знайшли — у вигляді міжміських автобусів ЛАЗ-699 (АТП-13027) та Ікарус-250 (АТП-13029). Доглядали за ними досить непогано (можливість роботи на дальніх рейсах змушувала це робити), тому їхня кількість, на відміну від автобусів міських моделей, тоді ще залишалася більш-менш сталою, в той час як попит на перевезення ними (більшою мірою це стосувалося ЛАЗ-699) за останні роки відчутно скоротився. Першопрохідцями стали ЛАЗ-699 АТП-13027, які відправилися працювати "Експресами" на Троєщину, а незабаром долучилося і АТП-13029. Саме завдяки Ікарусам-250 було відкрито експресні маршрути № 18 (ст. метро "Осокорки" — Універсам; з 17 жовтня 1993р.) та № 74 (ст. метро "Осокорки" — Бібліотека; з 7 лютого 1994р.). У 1994-1995рр. також з'явилися Експреси на Троєщину: № 64 (ст. метро "Дарниця" — вул. Сабурова) та № 114 (ст. метро "Дарниця" — вул. Архітектора Ніколаєва). З 1994р. Ікаруси-250 також іноді стали випускати і на звичайні маршрути, не-експреси — вони встигли побувати взагалі на всіх маршрутах парку, в тому числі й на № 45.
     Але епоха Експресів виявилася недовгою. Вже 28 грудня 1994р. перевели у звичайний режим маршрут № 18 (йому змінили трасу слідування і стали обслуговувати Ікарусами-280); наступного дня ліквідували № 74 (замість нього на ст. метро "Осокорки" з Микільської слобідки та ст. метро "Лівобережна" перенаправили інший березняківський маршрут, № 87). Експреси на Троєщину деякий час ще залишалися, але у 1996р. сумна доля спіткала і їх. Того року до влади у Києві прийшов мер Омельченко, і розпочалася суцільна комерціалізація міського громадського транспорту: надходження нового рухомого складу, яке ледь-ледь відновилося у 1994-1995рр., а також фінансування капітальних ремонтів на кілька років практично припинилися, натомість зелене світло отримали приватні перевізники, які заполонили місто так званими "маршрутними таксі". У Експресах спочатку почали вимагати доплату від власників проїзних (проїзд у Експресах коштував у півтора рази дорожче, ніж у звичайних автобусах, різницю і пропонувалося доплачувати), але цього, певно, здалося мало, і колишні Експреси перетворилися у "Таксобуси", де проїздні, так само як і пільги, вже не діяли. Звичайно, пасажири були зовсім не у захваті від таких змін, і пасажиропотік на колишніх Експресах різко впав. Продовження 114-го маршруту до Милославської вул. (разом зі зміною номера на маршруточний 221), тобто фактично перетворення його на дублера автобусу № 50, не сильно допомогло, тому Ікарусам-250 довелося шукати для заробляння грошей інше місце.
     Частина з них перейшла працювати на "таксобусний" маршрут № 225, який повністю повторював автобусний № 45 (ст. метро "Дарниця" — ст. метро "Харківська"). Дублювання автобусного маршруту № 45 виявилося більш прибутковим, ніж № 50: № 45 обслуговувало те саме АТП-13029, якому належали Ікаруси-250 (маршрут № 50 обслуговувало інше АТП-13034), і звичайно воно було зацікавлене у перерозподілі пасажиропотоку на користь своїх "таксобусів". От і виходило: як тільки у роботі 45-го автобуса траплялися якісь збої (а вони з появою "таксобуса" "чомусь" стали траплятися регулярно, хоча нинішніх заторів на Харківському шосе тоді ще й близько не було), "на допомогу" людям, що стояли на переповнених зупинках, приходили "таксобуси", які немов би випадково як раз у цей час йшли у достатній кількості.
     Якщо маршрут № 225 фактично паразитував на пасажиропотоці 45-го автобуса, то "таксобусний" маршрут № 220 (універсам "Позняки" — Автовокзал), на який пішла працювати інша частина Ікарусів-250, виявився набагато більш корисним для суспільства: новий зручний транспортний зв'язок, який він створював, раніше не охоплював жоден маршрут. А оскільки на значній частині шляху зупинок у нього, як правило, не було, рухомий склад у вигляді м'яких зручних Ікарусів зробив його ще більш популярним серед пасажирів. Продовження маршруту до Севастопольської площі, забудова нових мікрорайонів Харківського, Позняків, Осокорків викликали подальше зростання пасажиропотоку і потребували дедалі більшої кількості рухомого складу, тому на початку 2000-х рр. № 220 поступово перетягнув на себе всі Ікаруси-250 з маршруту № 225. Тим більше, що останній окупувала велика кількість приватних перевізників, які розсіювали людей на зупинках, тому використання у якості "таксобусів" великих Ікарусів (щоб набрати пасажирів, тепер їм доводилося зупинятися кожні 300-400 метрів) там стало недоцільним.
     Маршрут № 220 став останнім основним місцем роботи Ікарусів-250 у АП-7. Вони міцно тримали його за собою до 2004р. (щоправда з 2001р. сюди почали випускати і Вольво, але їх кількість була незначною), аж поки у парк, спеціально для обслуговування маршруту № 220, не надійшли Богдани-А144. Але десяти Богданів було замало, щоб замінити всі Ікаруси, тому вони продовжили працювати разом — кількість і тих, і інших була приблизно рівною до кінця 2007р., коли нова партія Богданів-А144 не замінила собою ще частину Ікарусів. 5 травня 2008р., у розпал передвиборчої кампанії (позачергових виборів мера Києва та Київради, що відбудуться наприкінці травня 2008р.), діючий міський голова, прагнучи зберегти посаду за собою, для того, щоб у черговий раз продемонструвати киянам своє піклування про них, не знайшов нічого кращого, ніж зняти з міських маршрутів усі Ікаруси. Звичайно, це був абсолютно популістський крок: Ікарусів і так залишалося вже зовсім небагато, і вони потихеньку відійшли би самі; більше того, автопарки не були до нього готові (заміна Ікарусам у вигляді нового рухомого складу надійти не встигла, тому, як наслідок, обслуговування тих маршрутів, де вони працювали, значно погіршилася) — але ж потрібно було створити черговий інформаційний привід, ще раз покрасуватися перед телекамерами — мовляв, на міських маршрутах Києва більше не залишилося старих автобусів... Хоча заборона скоріш за все у першу чергу стосувалася Ікарусів-260/263/280, "під роздачу" потрапили і Ікаруси-250: вже наступного дня, 6 травня 2008р., на міські маршрути Києва не вийшов жоден Ікарус. Здавалося б, на цьому все й скінчиться, але трапилося диво: внаслідок проведення 16-20 травня 2008р. форуму Ради Директорів ЕБРР, у перевезенні учасників якого були задіяні практично усі київські Богдани-А144, на ці дні Ікаруси вийшли на маршрути знову. Немовби "на біс"... Щоправда, дозволили це лише Ікарусам-250, і лише на маршрут № 220. Станом на червень 2008р., потихеньку, у дуже обмеженій кількості, вони працюють там і зараз, але навряд чи це триватиме довго. Скоріш за все, як тільки парк отримає ще одну партію Богданів-А144, Ікаруси знімуть і звідси, і у кращому випадку залишиться лише кілька машин — для роботи у службовому режимі.
     Бортові номери Ікаруси-250 отримали у 2003р., тобто дещо пізніше, ніж інші автобуси. На той момент у парку їх нараховувалося 64, тобто вони одержали номери 2701–2764. На відміну від Ікарусів-280, більшість з яких у АП-7 отримало бортові лише на папері (на той час вони вже перебували у неходовому стані), Ікаруси-250 були живі практично усі, і це дало змогу зробити дану галерею однією з найбільших по кількості представлених машин. З часом їх кількість, звичайно, скорочувалася, але достатньо повільно: у травні 2008р., коли з метою передвиборчого піару Ікарусам заборонили вихід на міські маршрути, у парку ще залишалося близько 20 ходових машин.

*** Автор галереї щиро дякує Андрію Вдовиченку за фото київських Ікарусів-250 на міжміських маршрутах.

2701		Принцип присвоєння бортових номерів Ікарусам-250 у АП-7 був доволі простим: більшому білому номеру (серії літер ігнорувалися), який був у автобуса на той час, відповідав більший бортовий. У автобуса 0236КІА номер був найменшим – відповідно, він отримав почесний 2701. Вул. Декабристів. [Anton, 25.12.2004]

2703		У 2004р. АП-7 спробував здійснити чергову, вже останню спробу поновити рейси на маршруті "Київ — Москва", який колись, мабуть, був візитною карткою підприємства. На жаль, "розкрутити" його так і не вдалося, і після кількох місяців збиткової роботи парку довелося відмовитися від цього маршруту остаточно. Місто Москва, автовокзал біля ст. метро "Щьолковская", рейс Київ - Москва. [Андрій Вдовиченко, 25.06.2004]

2704		2704 — один з небагатьох нестандартно пофарбованих Ікарусів-250 АП-7, зберігає такий вигляд вже багато років. Бориспільська вул., на фоні будівлі фармацевтичної фірми "Дарниця". [Anton, 21.12.2005]

2705		Приміській маршрут № 265 (ст. метро "Видубучі" — Обухів) АП-7 отримав 1 квітня 2006р., разом з передачею у АП-1 маршруту № 42. Начебто, такий обмін був логічним — рухомий склад АП-7 (Ікаруси-250) значно більше підходив для цього маршруту, тоді як АП-1 обслуговував його автобусами міських моделей. Але невдовзі цей маршрут теж змусили віддати приватним перевізникам: якщо спочатку на ньому працювало 6 машин, то під кінець року лише 2, після чого не залишилося жодної. Ст. метро "Видубичі". [Anton, 16.04.2006]

2707		Приміський маршрут № 258 (ст. метро "Лісова" — Північне кладовище) АП-7 обслуговує лише один раз на рік — у поминальний день, коли у зв'язку з величезним напливом людей сюди стягують автобуси практично з усіх АП. Вул. Кіото. [Anton, 15.04.2007]

2708		Рідкісне видовище — тролейбуси стоять у тому місці, де й близько немає проводів. У той день, 3 квітня 2006р., було урочисто відкрито нову станцію метро "Вирлиця", і на сусідній станції "Бориспільська" (де удосталь вільного місця) влаштували презентацію нових моделей міського громадського транспорту, у якій брали участь тролейбуси ЮМЗ-Е186 № 4806, Богдан Е231; автобус ЛАЗ-А183 майбутній бортовий № 1734. Ст. метро "Бориспільська". [Anton, 04.03.2006]

2709		Колись у цьому місці починалося багато маршрутів АП-7. Зараз не залишилося жодного... Центральний автовокзал, рейс Москва — Київ. Автобус щойно прибув з Москви. [Андрій Вдовиченко, 09.2003]

2710		Один з перших експресних маршрутів, на якому працювали Ікаруси-250, № 74, з'єднував Березняки зі ст. метро "Осокорки" (його траса виглядала так: ст. метро "Осокорки" — Дніпровська набережна — вул. Тичини — вул. Шумського — Березняківська вул. — Дніпровська набережна — ст. метро "Осокорки"). Але пропрацював він менше року, і одночасно з його відміною на ст. метро "Осокорки" був переорієнтований інший маршрут, що обслуговував Березняки — № 87. Це був вже не Експрес, а звичайний маршрут, який обслуговували переважно Ікаруси-280. Пізніше основним рухомим складом тут стали ЛАЗ-5252*, а у середині 2000-х рр., коли випуск на маршрут впав до однієї одиниці, достатньо часто сюди ставили Ікарус-250, причому щоразу різний. Вул. Серафимовича. [Кость Козлов, 12.08.2005]

2711		Маршрут № 220 — останнє основне місце роботи Ікарусів-250 АП-7. Тут вони працювали до 2008р. Вул. Архітектора Вербицького. [Anton, 13.04.2005]

2712		Після приходу Ікарусів-250 на маршрут № 265 здавалося, що тут вони затримаються надовго — дуже вже вони підходили цьому маршруту. Але вийшло інакше... 27-й км Обухівської траси. [Anton, 16.09.2006]

2713		2713 був ще одним з небагатьох Ікарусів-250 АП-7, пофарбованих за нестандартною схемою. Тростянецька вул., кінцева зупинка 220-го маршруту біля універсаму "Позняки", незадовго до списання. [Кость Козлов, 09.10.2004]

[ 1 2 3 4 5 ]

© Anton, Стефан Машкевич і автори фотографій, 2006-2010
Використання всіх розміщених матеріалів можливе лише з дозволу їх авторів.
Останнє оновлення — 14 червня 2008р.