Пам'ятi київських трамваїв:: Фотогалереї:: Всі автобуси Києва:: АП-7:: Ikarus-280

АП-7

Ikarus-280 (4701–4781)

[ 1 2 3 4 ]

     Перші Ікаруси-280 надійшли у АТП-09127 (нині АП-7) лише у 1984р. У тому, що "гармошки" доволі довго оминали цей парк, не було нічого дивного: більшості сучасної багатоповерхової забудови, у тих місцях, де пролягали маршрути АТП, тоді ще і близько не існувало, отже, спочатку там цілком вистачало одинарних Ікарусів-260.
     У 1981р., на місці колишнього хутора Шевченка, розгортається будівництво нового житлового масиву. Відповідно, з'являється необхідність у транспортному забезпеченні його мешканців, і у 1984-1985рр. туди проводять перший новий маршрут — № 45 (ст. метро "Дарниця" — масив Харківське шосе). Спочатку його кінцева знаходилася на самому початку вулиці Архітектора Вербицького, тобто у беспосередній близькості від транспортної магістралі, що дала першу назву новому масиву (назву "Харківський" він отримає лише у 1987р.); у 1986-1987рр. по вулицям Архітектора Вербицького і Декабристів його поступово продовжують вглиб масиву, до проспекту Бажана.
     Постійне зростання пасажиропотоку на маршруті № 45, і, відповідно, збільшення випуску дуже швидко перетворюють його у один з найнапружених автобусних маршрутів Києва. Але, все ж таки, одного № 45 для обслуговування зростаючого масиву стає замало, і для його розвантаження, приблизно у 1988р., організовуються ще два маршрути, обидва з експресним режимом руху: № 74 (вул. Декабристів — пл. Героїв ВВВ) № 83 (вул. Декабристів — ст. метро "Комсомольська"). Як і № 45, їх обслуговують Ікаруси-280: починаючи з 1986р., парк отримує їх по декілька десятків щороку. На жаль, існування маршрутів № 74 і 83 виявляється недовгим: вже у 1990 (або на початку 1991р.) їх закривають, а їхній рухомий склад переводиться на маршрути № 45 і 10.
     На кінець 1990р. у АТП-13029 нараховується близько 125 Ікарусів-280 — тепер вони працюють майже на всіх міських маршрутах парку. Частка Ікарусів-260 (у другій половині 80-х рр. вони у парк практично не надходили), навпаки, стає вельми незначною: вони розпорошені по другорядним маршрутам, у той час як на усіх головних їздять виключно Ікаруси-280. Подальше зростання пасажиропотоку (слідом за Харківським, у 1989р. розпочалася забудова масиву Позняки) вимагає подальшого збільшення кількості автобусів, але, на жаль, у 1991р. стартує зовсім інший процес. Внаслідок погіршення економічного становища, продоження закупівлі іноземної техніки стає неможливим, і парк, який комплектувався виключно угорськими "Ікарусами", залишається без поповнення.
     На початку 90-х рр., допоки основна частина Ікарусів ще не була старою, парк намагається триматися на колишньому, тобто високому, рівні. Коли наприкінці 1991р. Сирецько-Печерська лінія метрополітену досягає Видубичів, налагоджувати новий зв'язок між берегами Дніпра, через нещодавно побудований Південний міст, доручають саме АТП-13029. Було відкрито два маршрути: № 14 (ст. метро "Видубичі" — просп. Бажана — вул. Ревуцького — Тростянецька вул. — вул. Вербицького — вул. Декабристів — просп. Бажана — ст. метро "Видубичі"; працював у години "пік") і № 83 (ст. метро "Видубичі" — просп. Бажана — вул. Ревуцького — Тростянецька вул. — Харківське шосе — вул. Вербицького — вул. Декабристів — просп. Бажана — ст. метро "Видубичі") — їх теж обслуговували виключно Ікаруси-280. У пікові години автобуси їдуть з Видубичів кожні дві-три хвилини, але все одно, з пасажиропотоком вони справляються з величезним трудом. Фактично, весь парк працює на межі своїх можливостей, адже крім № 14 і 83, він продовжує обслуговувати і інші маршрути, зокрема, № 5 (Ленінградська пл. — Автотрансбуд), 7 (ДОК — селище Комсомольське), 10, 16, 42, 45, 54, 55 (пл. Героїв ВВВ — острів Водників), 67 (пл. Героїв ВВВ — ДОК), 92 (завод ЗБВ — Житлове містечко), 104, 108, 109 (ст. метро "Лівобережна" — база відпочинку "Арсенал"), більшість з яких також вимагає достатньо значного випуску — тоді як у наявності для них є лише 125 Ікарусів-280 та декілька десятків Ікарусів-260. Здавалося, з продовженням лінії метрополітену до станції "Осокорки" (кінець 1992р.), і, відповідно, вивільненням частини автобусів, парк трохи розвантажиться — але тепер все більше починають відчуватися економічні негаразди.
     У 1991-1995рр. АТП-13029 не отримує жодного нового автобуса. Ікаруси-280 ще не списуються, але підтримувати їх у ходовому стані стає дедалі складніше — внаслідок проблем із запасними частинами, все більше і більше машин йдуть "під паркан". Частину з них вдається реанімувати проведенням капітального ремонту на ДАРЗі, але для багатьох машин його вистачає лише на кілька років. Тримати випуск на колишньому рівні вже неможливо, тому з кожним роком він падає — маршрути або погіршують свою роботу, або закриваються взагалі.
     Починаючи з другої половині 90-х рр., з припиненням капітальних ремонтів для Ікарусів, ситуація взагалі стає катастрофічною: фактично, у АТП залишається один маршрут з великим випуском — № 45 (з продовженням метрополітену до станції "Харківська", і відповідно, закриттям маршрутів на відповідній ділянці проспекту Бажана, він знову стає головним у парку); всі решта працюють аби-як, зі стійкою тенденцією до погіршення.
     На 2001р. у парку налічується близько 80 Ікарусів-280, але стан більшості з них настільки жахливий, що одночасно виходить на лінію, у кращому випадку, не більше половини з них. Тримати їх далі вже неможливо, тому одразу після надходження 15 Вольво (перше більш-менш значне поповнення парку за 11 років!) кількість працюючих Ікарусів відчутно скорочується. Офіційно того року їх ще не списують: за паперами, навесні 2002р. бортові номери отримують 81 Ікарус-280 — але фактично працюючими на той момент залишалися лише 30 з них.
     У 2002-2003рр. парк знову практично не поповнюється (за два роки надходить лише 5 Вольво), і, з огляду на це, темпи виведення Ікарусів з експлуатації значно уповільнюються. Нестача рухомого складу настільки велика, що далі списувати вже нікуди, тому окремі машини їздять ледь не до тих пір, доки вони самі не розваляться. Лише у 2004р., коли у парк надходить 18 МАЗ-105 (перші нові "гармошки" за 14 років!), з'являється можливість остаточно зняти Ікаруси з маршруту № 45.
     На початок 2005р. у АП-7 залишається трохи більше 10 ходових Ікарусів-280. Здавалося, з надходженням чергового поповнення — низькопідлогогових Сіті-ЛАЗів — довго вони не проживуть, але більшості з них якось вдалося протриматися ще один-два-три роки. На момент виходу заборони Ікарусам працювати на міських маршрутах, у АП-7 у ходовому стані залишалися три Ікаруси-280 (4721, 4728, 4734), жоден з яких після 5 травня 2008р. вже більше не виїжджав. Поки що останні Ікаруси-280 ще продовжують стояти у парку, але, ймовірно, вже найближчим часом їх поріжуть...

		Мабуть, далеко не всі упізнають зараз це місце на фото — так сильно воно змінилося з того часу... На фото — проспект Миколи Бажана, біля перетину з Дніпровською Набережною. Розв'язка ще не добудована, та й самого проспекту, фактично, ще немає: рух по Південному мосту також ще не відкрито. У кадрі можна побачити автобус маршруту № 42: щоб потрапити на Осокорки, він, як і інший транспорт, перетинає проспект Бажана приблизно під прямим кутом, і їде далі по Зарічній вулиці. Така траса, південніше проспекту Бажана, була тимчасовою: до початку будівництва станції метро "Славутич" автобуси не один десяток років (маршрут № 42 працює щонайменше з середини 60-х рр.) їхали північніше майбутнього проспекту, і по Трускавецькій, Іжевській вулицям виїжджали на Зарічну з протилежного її кінця. [Кость Козлов, 08.1990]

6975 КИП		Ну а ці місця зараз вже не впізнати взагалі. Частина Тальнівської вулиці, по якій їде автобус на фото, вже припинила своє існування, і зараз на цьому місці знаходяться багатоповерхові будинки мікрорайону "Позняки-3". [Кость Козлов, 04.08.1991]

		І знову проспект Бажана, скоріш за все, березень 1993 року. Як тільки розв'язку на перетині з Дніпровською Набережною було добудовано, автобуси маршруту № 42 одразу поїхали по ній. Оскільки з'їзду з проспекту Бажана у районі нинішньої станції метро "Славутич", так само, як і петлі під Південним мостом, ще не було, автобуси і інший транспорт продовжували потрапляти на Осокорки через Зарічну вулицю — її під'єднали до розв'язки. Автобуси на фото, один з яких слідує розв'язкою, а інший стоїть унизу, скоріш за все, належать маршрутам № 14 і 83, кінцевою зупинкою яких у той час була саме станція метро "Осокорки". [Кость Козлов, 03.1993]

		Практично у той самий час (+/– кілька днів) зроблене і це фото. Місце зйомки теж практично не змінилося — фотограф лише відійшов на кілька кроків подалі, за під'єднання Зарічної вулиці до розв'язки. Автобуси біля диспетчерської, скоріш за все, стоять на обіді, і належать маршрутам № 14 і 83 — ці маршрути з'єднували тоді ще не добудовану Сирецько-Печерську лінію метрополітену з Позняками і Харківським масивом. [Кость Козлов, 03.1993]

7521 КИЛ		Кадр з того самого місця, але у протилежний бік, початок Зарічної вулиці. По Зарічній (без заїзду на проспект Бажана) автобуси маршруту № 42 деякий час продовжували їздити і після введення у дію станцій метро "Славутич" і "Осокорки". При цьому до самої станції метро "Осокорки" автобуси не заїжджали: вони потрапляли на розв'язку з тилу, і одразу виїжджали на Дніпровську набережну. Оскільки автобуси фактично оминали і станцію метро "Славутич", зміна траси маршруту, щоб пасажири могли під'їжджати безпосередньо до новозбудованого метро, виглядала цілком логічною, але... Восени 1994р., невдовзі після перенесення траси із Зарічної вулиці на проспект Бажана, до того єдиний маршрут № 42 (вул. Панельна — вул. Підлипка) вирішили розірвати на два різних: довша частина маршруту (вул. Панельна — ст. метро "Осокорки") отримала № 42Д (втім, літеру "Д" дуже часто опускали), а коротша (ст. метро "Осокорки" — вул. Підлипка) — № 42К. На перший погляд, така нумерація була нібито логічною, але насправді вийшов казус: традиційно, літеру "К" у нас давали маршрутам, які були короткими версіями довгих, тобто так чи інакше дублювали звичайний або довгий маршрут; у цьому ж випадку "довга" і "коротка" версії нічого спільного між собою не мали (хіба що, кінцеву зупинку). Недоречність виправили лише на початку 2000-х рр., коли маршрут № 42К нарешті спромоглися перенумерувати у № 35. [Кость Козлов, 03.1993]

5825 КИП		Лінійно-диспетчерська станція "вул. Панельна". Приблизно так само у ті роки виглядала кожна, більш-менш значна, кінцева автобусна зупинка: Ікаруси ще залишаються у абсолютній більшості. Автобус 5825КИП на фото (майбутні бортові 4716 і 4721) через 14 років стане останнім Ікарусом-280, який заїде у АП-7: разом з двома іншими останніми Ікарусами парку, його експлуатація вимушено припиниться 5 травня 2008р., коли робота Ікарусів на міських маршрутах стане забороненою. [Юрій Назарчук, 08.11.1994]

5834 КИЛ		Навесні 1998р. у АТП-13029 було проведено досить велику роботу по відновленню до ходового стану Ікарусів-гармошок, які надійшли з ДАРЗу та на той момент вже простоювали в парку певний час. Один з них, 4731, відпрацював після цього аж до кінця 2005р. Але 5834КИЛ, за спогадами автора фото, після відновлення зміг протриматися лише кілька місяців. Вул. Луначарського. Автобус якраз нещодавно повернувся з-під паркану — однак вже зовсім скоро він щезне назавжди. [Юрій Назарчук, 21.05.1998]

[ 1 2 3 4 ]

© Anton, Стефан Машкевич і автори фотографій, 2006-2010
Використання всіх розміщених матеріалів можливе лише з дозволу їх авторів.
Останнє оновлення — 10 листопада 2008р.