| 9022 |  | Після закриття трамвайного руху по вул. Воровського, з 19 серпня 1996р. був введений "компенсуючий" автобусний маршрут, який одержав №7. Втім, заміна була нерівноцінною: на трамваї можна було доїхати з Львівської пл. до Залізничного вокзалу, а на автобусі — лише до пл. Перемоги. Другою проблемою був інтервал руху автобусів: на маршруті їх було набагато менше, ніж колись трамваїв, та й регулярність їх роботи залишала бажати кращого. Першу проблему вдалося розв'язати через кілька місяців, коли маршрут продовжили до Залізничного вокзалу, а от для вирішення другої, замість того, щоб просто збільшити кількість автобусів до необхідної, комусь прийшла в голову ідея... запровадити ще один маршрут. Отже, у серпні 1998р. у Києві знову з'явився автобус №8 (попередній маршрут з цим номером їздив від ст. метро "Контрактова пл." до ТЕЦ-2; в 1999р. цей маршрут відновлять на кілька років під №14), який працював по трасі: Залізничний вокзал — вул. Комінтерну — вул. Саксаганського — вул. Л. Толстого — Володимирська вул. — вул. Ярославів Вал — Львівська пл. — вул. Воровського — вул. Саксаганського — вул. Комінтерну — Залізничний вокзал, тобто, фактично він був кільцевим. Одночасно змінювався маршрут №7: тепер він рухався по такому ж самому кільцю, але в протилежну сторону. На перший погляд, такі зміни були непоганими: все-ж таки загальна кількість автобусів на дільниці "Вокзал — Львівська пл. — Вокзал" збільшувалася практично удвічі, знову з'являвся транспорт на тій дільниці вул. Л. Толстого, де до 1987р. ходив трамвай №8, а потім ще деякий час автобус №73... Але, нажаль, як це часто буває, реалізація доволі цікавої ідеї виявилася не найкращою: інтервали руху автобусів на кожному з маршрутів виявилися більшими, ніж вони були на старому 7-му маршруті, регулярність руху залишилася на низькому рівні. Тому збільшити кількість пасажирів за рахунок нової дільниці (вул. Л. Толстого, Володимирська, Ярославів Вал) практично не вдалося, на старій же дільниці дочекатися потрібного автобуса (тобто, 7-го в напрямку Львівської пл. чи 8-го в напрямку Залізничного вокзалу) стало складніше. Так, можна було використовувати зустрічний маршрут, але це, по-перше, ще треба було здогадатися зробити, а по-друге, це було доцільним хіба що при слідуванні з Вокзалу до Львівської пл. чи навпаки (в останньому випадку це ускладнювалося тим, що зупинки 7 і 8-го маршрутів знаходилися на Львівській пл. з різних боків вул. Воровського, по якій проходить доволі жвавий автомобільний рух), — інакше суттєво зростав час поїздки; до того ж, на обох кінцевих водії могли оголосити "обід", і далі не їхати. В листопаді 1999р. маршрут №8 був переданий на обслуговування у АТП-13030 (№7 залишився у АТП-13027). В принципі, і до того 8-й маршрут, хоч він і був дзеркальною копією 7-го, ходив гірше за нього; тепер же різниця стає ще відчутнішою. В 2001р. маршрут №8 повертається у АП-8. У зв'язку з тим, що вул. Ярославів Вал стає повністю з одностороннім рухом, його траса змінюється: тепер, рухаючись з Вокзалу, з Володимирської вул. він повертає на Софіївську вул., одночасно з тролейбусами №№ 16 і 18 розвертається біля Майдану Незалежності, по Малій Житомирській вул. виїжджає на Володимирську вул., і повертається на Вокзал тим же шляхом; одночасно маршрут №7 також перестає бути кільцевим, і знову починає їздити так, як було до серпня 1998р. (тобто, по вул. Воровського, Саксаганського, Комінтерну однаково в обидва боки). Здавалося б, така чудова траса (Вокзал — Майдан Незалежності) мала сприяти збільшенню пасажирів на маршруті №8, але все відбулося якраз навпаки. Офіційно на ньому продовжували залишатися дві машини, але реально їх можна було бачити на маршруті все рідше і рідше, тому навіть ті, хто знав про існування такого маршруту, і кому він підходив, навряд чи мали змогу користуватись ним. Цікаво було спостерігати за реакцією пасажирів на кінцевій "Майдан Незалежності", коли на переповнену людьми зупинку замість очікуваного тролейбуса приїжджав пустим якийсь автобус невідомого для них маршруту, деякий час стояв (звичайно, люди питали, куди він їде, але, оскільки його траса практично зовсім не збігалася з маршрутами тролейбусів, розчаровано відходили назад), а потім їхав — таким же порожнім... До 2003р. маршрут №8, як і №7, обслуговувася великими автобусами — переважно ЛАЗ-52523, -52527; зрідка також траплялися ЛАЗ-695, ЛАЗ-699, ЛАЗ-А141. В 2003р., коли через нестабільність роботи маршруту №8 (автобуси вже могли не з'являтись на маршруті взагалі — спочатку годинами, а потім і цілими днями) пасажиропотік на ньому впав практично до нуля, у перевезенні повітря, коли маршрут все-таки працював, замість великих автобусів вирішили задіяти більш малий рухомий склад — мікроавтобуси "Івеко" або "Газель". Втім, і їх можна було бачити все рідше й рідше, аж поки наприкінці 2003 або на початку 2004р. остаточно не зникли й вони. Тим не менш, десь на паперах маршрут деякий час ще продовжував своє існування — влітку 2004р. по трасі його слідування навіть з'явилися... нові зупинкові таблички. Але автобуси під них вже більше так і не повернулися, і десь під кінець того ж 2004р. маршрут без зайвого галасу нарешті ліквідували і офіційно. На фото: кінцева зупинка автобусних маршрутів №№ 5, 7, 8 "Залізничний вокзал". Ось так виглядали "автобуси" маршруту №8 в останні місяці його роботи. [Кость Козлов, 04.08.2003] |
[ 1 ]